Все про ЛЮБОВ!!!!!!!

Любов на відстані

Татка — Fri, 05 Jun 2009 17:20:58 GMT

Що може бути гірше, ніж любов на відстані? І в той же час, як прекрасно, що є десь людина, що чекає й любить. Але чи не так все безхмарно в цій любові? Цілком можливо, що ми тільки створили ілюзію любові самі, щоб не почувати себе самотніми. Любов на відстані теж буває різною: спілкування через Інтернет, переписка, розмови по телефону, рідкі, але все-таки зустрічі.

Спілкування через Інтернет

Досвід показує, що на сайти знайомств люди звертаються з кількох причин у вигляді цілей знайомства: романтичних, сексуальних, для переписки, серйозних і т.д. Споконвічно, залучає інтерес, очікування нової пригоди або конкретна мета завести собі друга. Ті, хто приходить задовольнити цікавість, швидко досягають мети й зникають. Завсідниками сайту знайомств залишаються люди, що віддають перевагу спілкуванню у віртуальному світі над спілкуванням у світі реальному, повсякденному.

Здавалося б, віртуальне спілкування могло б їм допомогти, але воно тільки збільшує скритність людини, що забуває взагалі, що таке життя і як спілкуватися з людьми в повсякденному світі. Для них не стільки важливо знайти партнера, щоб потім продовжити з ним зустрічатися “реально”, скільки сама “тусовка”, спілкування з новими людьми через Інтернет. І треба сказати, що цю мету вони реалізують повністю, тому що саме тут можна зустріти людину, з якою, можливо, ніколи б не зустрілися у своєму житті, не говорячи вже про міжнародні масштаби знайомств. Перевага спілкування через Інтернет полягає в анонімності, у тому, що вам не обов’язково бути самим собою. Ви можете вибрати для себе будь-яку роль, надягти будь-яку маску й ваш співрозмовник можливо ніколи не дізнається, хто за цією роллю, маскою.

Любов по переписці

У загс або під вінець люди йдуть тому, що хочуть бути разом щохвилини, у радості й у горі, у хворобі й здоров’ї, а не тільки в лічені години свят. І ще тому, що хочуть мати і виховувати своїх дітей.”Дивно… така гарна начебто дівчина і розумна, чому вона увесь час одна? Немає біля неї постійного мужика?!” - говорять люди. А вона відповідає всім, що є в неї наречений, тільки живе в іншому місті, країні, материку… Так, нелегко їй доводиться, адже мало хто вірить у такі відносини, хоча й доводити нікому нічого необов’язково. А когось чіпляє в поїздках - без натяків на відносини флірт, спілкування. І по приїзду додому починається роман: Sms-ки, відверті листи по “електронній пошті”, дзвінки на мобільний… Потім, можливо два варіанти: або зустрінеться хтось цікавіший, можливий новий роман, або все розгориться й запалиться так, що прийдеться подавати заяву в рагс і кому-небудь переїжджати.

Говорять - розлука зближає й зміцнює

Насправді це не так, на відстані люди звикають жити друг без друга, і поступово остигають. Начебто й дружба була, і повага залишилася, але любові не було й не буде, на жаль або на щастя… Він, звичайно, чудова людина; може бути, жили б вони поруч - усе зложилося б у них вдало, але час і відстань беруть своє. Їм немає про що говорити, у них різні інтереси й мети. Але тим, хто вірить - щастя й удачі. На відстані можна придумати що завгодно, як набрехати й що відповісти, а коли в очі дивишся - все зрозуміло без слів. Тим, у кого були такі відносини знайома ситуація, коли місяця три було просто казково, він намагався приїжджати якнайчастіше, але частіше раз у два тижні не виходило, а потім і зовсім раз на місяць, залишалося тільки дзвонити й писати…підсумок, почуття помітно охолонули.

Або - перед від’їздом повторював, що буде чекати вас все життя, нічого твердіше бути не може у світі! Робив неймовірні дурості й подвиги заради вас. А через кілька місяців зовсім і не пише, а якщо й пише, то три рядки раз у півроку. І таке часто трапляється, просто, напевно, когось зустрів, познайомився, закохався. Ви всі розуміли, тому й не настроювалися на вічну любов і його відданість! Хоча бувають й інші приклади: дама познайомилася із чоловіком через Інтернет, усе кинула заради нього й переїхала до нього. Зараз вони одружені вже 3 роки.Комусь краще перебувати на відстані щоб уникнути побутових проблем, які вбивають любов. Хоча природно згодом захочеться більшого…

Любов на відстані є. Але вона трохи кумедної форми. Хтось сказав чудову фразу: “любов на відстані - це захисний механізм від реальних живих контактів, оригінальне прикриття власного страху. Неначебто б і не одна, якщо запитають, чи є в тебе хтось - так, але він зараз у відрядженні, а якщо задуматися - два дні разом, три дні порізно”. Любов на відстані схожа на романтичне сп’яніння, у якому не варто перебувати довго.

Віршик про кохання

Татка — Fri, 05 Jun 2009 11:02:57 GMT

О,как убийственно мы любим,

Как в буйной слепоте страстей

Мы то всего вернее губим,

Что сердцу нашему милей!

Давно ль, гордясь своей победой,

Ты говорил:"Она моя.."

Год не пошел -- спроси и сведай,

Что уцелело то нея?

Куда ланит девались розы,

Улыбка уст и блеск очай?

Все опалили, выжгли слезы,

Горячей влагою своей.

Ты помниш ли, при первой встречи роковой,

Ее волшебный взор, и речи,

И смех младенчески живой?

И что ж теперь?

И где все ето?

И долговечен ли был сон?

Увы, как северно лето,

Был мимолетным гостем он!

Судьбы ужасным приговором

Твоя любовь для ней была,

И незаслуженным позором

на жизнь ее она легла!

Жизнь отреченья, жизнь страданья!

В ее душевнойглубине

Ей оставались вспоминанья...

Но изменили и оне.

И на земле ей дико стало,

Очерование ушло...

Толпа, нахлынув, в грязь втоптала

То что в душе ее цвело.

и что ж от долгого мученья,

Как пепл, сберечь ей удалось?

Боль,злую боль ожесточеная,

Боль без отради и без слов!

О, как убийственно мы любим,

Как в буйной слепоте страстей

Мы то всего вернее губим,

Что сердцу нашему милей!

Любов до природи.

Татка — Thu, 04 Jun 2009 17:53:12 GMT

Спiлкування з живою природою необхiдне. Саме самота в лiсi або iнших природних ландшафтах є одним з важливих способiв "підставлення" себе Боговi для того, щоб Вiн мiг успішніше нас учити. Тому що саме там ми можемо "розтектися" свiдомiстю по гармонiї навколишнього середовища, замiсть того, щоб, будучи в мiстi, "сидiти" у своїх головних чакрах, "харчуватися" iнформацiєю лише про земнi людськi страстi й паскудитися вiд енергiй людських негативних емоцiй.

Хоча й великі культурнi центри мiст теж потрiбнi: там є бiблiотеки, є багатi можливостi для iнтелектуального розвитку, там легше знайти собi супутникiв на духовному Шляху.

Корисно також пiдставляти своє тiло сонячному свiтлу, особливо ранком, коли воно особливо нiжне. Це свiтло iснує не тiльки на матерiальному планi, воно пронизує й iншi — найтоншi — мiрностi усерединi наших багатомiрних органiзмiв, пожвавлюючи, наповнюючи їх своєю чистою силою.

Жителям пiвнiчних широт, де довга зима, добре мати "штучнi сонечка" — "кварцовi" лампи, i взимку перiодично загоряти вдома. Це також — прекрасний засiб вiд рiзних хвороб. Наприклад, простуднi захворювання дуже легко знiмаються ультрафiолетовим опромiненням, якщо його провести з появою найперших симптомiв хвороби. А кашель легко усунути, якщо зробити за допомогою "кварцової" лампи легкi опiки на грудях i спинi — там, куди ставлять гiрчичники.

Лiто й осiнь — це пора збору й заготiвлi грибiв й ягiд, якi дуже важливi в чистому харчуваннi.

А в будь-яку пору року можна проводити медитативну роботу на особливих "мiсцях сили" — енергетично значимих для людини зонах. Вони — дуже рiзнi й можуть застосовуватися й для зцiлення себе, i для розвитку тiєї або iнший енергоструктури органiзму, i для розмовного контакту з Богом, i для стоншення свiдомостi, i для нарощування психоенергетичної сили, i для розчинення свого "я" у Богові й злиття з Ним.

... Найбiльше гармонiї й блаженства дарує нам природа в раннiй весняний ранок, коли ще до свiтанку починають спiвати, токувати птахи, весь простiр насичується енергiєю їхньої любовi. Сонастроювання з їхнiм станом наближає нас до Бога, є реальним щаблем стоншення свiдомостi.

Хто ж любить спати довго, затвердивши собi це "право" термiном "сова", у того набагато менше шансiв до духовного просування.

... Вечiрнi веснянi свiтанки — також несуть багатство найтонших вражень. У цей час спiв птахiв як би накладається на загальне тло великої насиченої тишi й гармонiї. Енергiя свiдомостi в такi часи сама "випливає" з тiла й розливається по насиченому блаженством лiсі, заповнює його, зливається з ним. Так свiдомiсть стає усе бiльше рухливою, текучою, зміцняючись у гармонiї й чистотi.

... Але й у будь-яку iншу пору року ранок i вечiр, проведенi в лiсi або на водi, дають нагадування про веснянi зорi. Вони значимi для тих, хто навчилися у всiй повнотi вiдчувати весну.

... Природа — це, у тому числi, безлiч живих iстот: тварин, рослин, якi, як правило, набагато бiльше стоншенi своїми душами й несуть у собi незрiвнянно бiльший глибокий спокiй у порiвняннi з бiльшiстю людей. І середнiй сучаснiй людинi треба пройти великий шлях доведення себе до їхнього рiвня Спокою й Любовi, щоб лише потiм мати право претендувати на хоч якусь власну духовнiсть.

Крiм того, саме й тiльки умови вiдкритих природних ландшафтiв, а не "коробка" мiських кiмнат й "коридорiв" вулиць, дозволяють надалi розширювати, розгортати витончену свiдомiсть, у самому буквальному значеннi вирощуючи її по величинi.

... Нагадаю, що емоцiї — це стани свiдомостi. Свiдомості ж — це i є ми. Саме перебуваючи в тих або iнших емоцiях, ми перебуваємо далi вiд Творця або ближче до Нього. Бог в аспектi Творця — це межа витонченостi енергiї свiдомостi. Чи знаємо ми тепер, куди нам рухатися в розвитку своєї емоцiйної сфери?

... Мало, хто з нас бував на весняному тетерячому току, коли досвiтнiй туман наповнюється голосною захопленою пiснею й "чуфиканням" цих великих, гарних, жагучих птахiв. А бiльшiсть тих, хто бували на тетерячих токах, обривали цi прекраснi пiснi любовi рушничними пострiлами, болем, кров'ю, смертю... І самi насолоджувалися хтивiстю садистів-убивць.

Вихованi в традицiях "права" на вбивство тварин, не маючи абсолютного внутрiшнього "табу" на будь-яке заподiяння по власнiй примсi страждань iншим живим iстотам, атеїсти, як i члени масових сект у нашiй країнi, запросто переходять i до масових убивств людей. Згадаємо, наприклад, алкоголіка i наркомана Брежнєва з компанiєю однопляшників-мисливців, що почали, у тому числi, ще пам'ятну нам вiйськову агресiю в Афганiстанi... І чи не компанiя таких же любителів чужого болю й кровi, одержавши православне благословення, почала масову бійню людей у першiй iз двох останнiх "чеченських" вiйн? Геноцид чеченському народу був початий лише за те, що цi люди, що не упокорилися з росiйським завоюванням, спробували звiльнитися вiд росiйського ярма...

... А по весняних вечорах, вже пiсля заходу сонця, коли лiс накривають сутiнки, над просiками й узлiссями й по краях зарослих чагарником водойм м'яко летять самцi вальдшнепiв. Їхня пiсня, що складається з гарних, хвилюючих душу симпатичних нiжних "похрюкувань" й "цвіркань", несе нам хвилi емоцiй любовi цих милих птахiв. У кущах, над якими лiтають самцi, сидять самочки — i вибирають того, хто спiває краще всiх... От — цей! Вона злiтає, показуючи йому себе... Вiн — у своїй пташинiй любовнiй пристрастi — за нею... І потiм вони проводять нiч у кущах разом. А потiм розлiтаються, "встигнувши набриднути" за нiч один одному, — i на наступному свiтанку вже шукають собi новi пригоди, нових друзiв...

Таємнича краса пiснi великого кроншнепа з болота, "небесне бекання" бекаса, токуючого у височiнi вiбруючим пiр'ям хвоста, пiснi зорянок i дроздiв, гурчання всю нiч у калюжах жаб, риби, що нерестяться, плещуться в очеретi, запах багаття, купання в лiсовому озерi з першими променями сонця — i потiм — клуби пари вiд мокрих i блаженних голих тiл, радiсть душ, що "розриваються" вiд переповненостi радiстю любовi до Бога й всього живого — от та емоцiйна основа, яку хоче бачити в нас Бог для того, щоб ми могли успішніше i швидше розвивати себе в напрямку до Нього!

... Рослини — це теж живi iстоти. Усерединi їхнiх тiл, як й усерединi наших, теж живуть душi. Звичайно — це душi на типово "рослинній", тобто "зародковій" стадiї розвитку. Хоча я знаю трохи дерев-людей. Причому це — досить розвиненi, великі й сильнi людськi душi. Але тi люди при минулих своїх життях у людських тiлах не знайшли необхiдного Спокою — i Бог, щоб допомогти їм стати краще, втiлив їх у дерева: щоб заспокоїлися, угомонилися за кiлька сотень рокiв "рослинного" життя...

З такими людьми-деревами можна легко спiлкуватися емоцiями й навiть думками. Вони сильно "прив'язуються" до людей, що здатні їх розумiти, тужать, якщо їх не вiдвiдувати. А коли приходиш до них — зустрiчають радiстю, iнодi змiшаною з болем...

... Що ж таке Спокiй? Нічого-не-роблення? Ледачий стиль життя? Сонлива млявiсть? Ні! Спокiй — це вiдсутнiсть емоцiйного збудження й суєти думок. На його тлi можна довго й швидко працювати фiзично, розумово, медитативно. Вiн — партнер енергiйностi. Вiн дозволяє, у тому числi, не розтрачувати дарма енергiю. Також на його тлi будь-яка робота вiдбувається бiльш ефективно. А саме головне — вiн дозволяє зберiгати зв'язок з Богом, орiєнтуватися на Нього, уникати — завдяки цьому — багатьох помилок. На його тлi можливе поступове "вростання" свiдомiстю в Бога. Тобто, вiн сприятливий для позитивної еволюцiї людини. Тодi як суєта веде до ствердження вiдособленостi вiд Бога, до вирощування свого нижчого "я". Вона — гальмо прогресу.

... Але й всi звичайнi рослини теж здатнi сприймати емоцiї людей. Це було, наприклад, доведено вченими багатьох країн по змiнi електричних характеристик рослин — у вiдповiдь на людськi емоцiї (докладнiше — див.[9]).

Колись, уже багато рокiв пізніше після переходу на "беззабiйне" харчування, менi довелось працювати в лiсництвi на санiтарних вирубуваннях лiсу. Спочатку я ставився до цього, як до, взагалi ж, кориснiй справi й навiть iз задоволенням вирубував "зайвi" рослини — щоб дати бiльше простору для життя iнших. Але з якогось часу, коли я знайшов бiльшу чутливiсть, для мене стала нестерпна бiль цих iстот, що розрубуються моєю сокирою, — i я термiново звiльнився з тiєї роботи.

Так, ми не можемо жити, не харчуючись рослинами. Їхнi тiла неминуче використовуються нами при будiвництвi й на дрова. І при цьому нема рацiї чекати, коли дерево зостариться, упаде й почне гнити, тому спилюють саме "зрiлi" дерева.

Але не можна вбивати рослини дарма, не можна просто заради забави втикати в дерево сокиру або нiж, не можна без крайньої нужди зрiзати живi гiлки, не можна "машинально" зривати й кидати листи, травинки, квiтки. Не можна також зневажливо ставиться до їжi: адже вона приготовлена iз загиблих заради нас живих iстот. Викидання їжi — навiть при харчуваннi рослинами — це теж грiх саме даремного вбивства. І вже зовсiм безглуздими виглядають iз етичних позицiй "ритуальнi" убивства мiльйонiв ялинок i маленьких сосен до Рiздва Христова й на Новий рiк, зривання або зрiзання квiтів, щоб поставити їх у вазу, а потiм любуватися на те, як вони вмирають...

Важливо, щоб Ви, читач, зараз не почали намагатися запам'ятати: це — можна, це — не можна... Тут важливо не "зазубрити" якiсь "правила", а зрозумiти етичний принцип жалю до чужого болю й поваги до чужого життя.

І хто цього не зрозумiє або не прийме — нехай потiм не ображається за власний бiль: через наш бiль Бог учить нас розумiти, що таке — саме явище болю: як неприємно це вiдчуття. Через це Вiн учить нас жаліти iнших i не робити їм боляче дарма.

І ще бiльш, нiж до рослин, принцип жалю повинен ставитися до тварин: адже вони сприймають бiль незрiвнянно гострiше, нiж рослиннi органiзми.

Необхiдностi повного дотримання принципу жалю, зокрема в харчуваннi, учили й учать i Хуан-Ді, i Крішна, i Гаутама Будда, i Ісус Христос, i Бабаджі, i Сатья Саі. Бог є Любов. Якщо ми хочемо наблизитися до Бога — ми повиннi прийняти у всiй повнотi принцип Любовi. Але що це може бути за Любов без Жалю? Лише пародiя на неї?

Зрозумiємо, друзi, що скiльки б нас не вчили "панотці" рiзних релiгiйних сект, але нiяких принципових зрушень у нашому духовному розвитку ми не зможемо зробити без повного прийняття принципу Жалю й остаточного переходу на "беззабiйне" харчування (тобто, що виключає тiла тварин: ссавцiв, птахiв, риб й iн.) — по етичним, а не егоїстичним (тобто заради, наприклад, власного здоров'я) мотивам!

А ще багаття не можна розводити на сухому торфi: можуть вигорiти кiлометри лiсу, загинуть у вогнi тисячi рослин i безлiч тварин. У суху погоду не можна їх робити й пiд високою ялиною: зажеврiє багаторiчний шар опалої хвої — вигорять корiння ялини й iншi навколишнi рослини. Украй обережними треба бути навеснi, коли легко загоряється торiшня трава: у вогнi тодi гине велика кількість живих рослин, комахи, гнiзда птахiв з яйцями або пташенятами, насiння рослин, згоряє дарма органiчна речовина тiєї старої трави, що повинна збагачувати собою ґрунт, послуживши як добриво. І вже зовсiм дикою аморальнiстю виглядають навмиснi, заради забави, пускання "весняних палiв", вiд яких вигоряють, у тому числi, i стоги сiна, i житловi будинки, та iншi будiвлi...

Що таке дружба?

Татка — Thu, 04 Jun 2009 17:35:30 GMT

Дружба - одна із найкращих якостей у людини. Якщо у людини є друг, то вона може прожити життя набагато легше, ніж будь-хто, у кого немає справжнього друга. Він допомагає вирішити всі проблеми, труднощі, які можуть у тебе виникнути.

Дружба — відносини між людьми, засновані на довірі, взаємних симпатіях, загальних інтересах і захопленнях, кохання без статевих відносин, найвище почуття, що його може відчувати людина. Для появи і підтримки дружби необхідно, щоб людям було приємно спілкуватися один з одним. Вважається, що дружба між жінками неможлива, та це є абсолютною неправдою.Це все залежить від жінок. Справжня дружба об'єднує тільки тих людей, які здатні пробачити і зрозуміти недоліки інших.

Дружба невід'ємна частинка життя кожної людини.

"Брат може не бути другом - але друг завжди брат" (Бенджамін Франклін).

Узи дружби незмірно міцніше уз рідні тому, що друзів ми вибираємо самі, а рідних нам посилає доля. (Джованні Боккаччо)

Це дивно: усяка людина без праці скаже, скільки в нього овець, але не всякий зможе назвати, скільки він має друзів, - настільки вони не в ціні. (Сократ)

Дружбу робить нерозривною, й принадність її подвоює почуття, якого бракує любові: упевненість. (Оноре де Бальзак)

Той, хто шукає собі друзів, гідний того, щоб знайти їх; той, у кого немає жодного друга ніколи не бажав їх мати.( Готхольд Лессинг)

Отож, бережіть дружбу, якщо Ви її маєте.

Що таке кохання?

Татка — Thu, 04 Jun 2009 17:32:35 GMT

Цікаве запитання. Кожен трактує це почуття по – своєму. Кожному здається, що він правий… І дійсно таки, скільки людей – стільки думок. Але давайте серйозно задумаємося що воно таке, кохання?? Це почуття! Ну звісно ж !!!

Кохання – це не тільки, коли ти можеш витерпіти людину 10 хвилин, це дещо більше! Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку…

Кохання – це почуття на 1 сходинку вище від дружби! Кохання – це значить кричати на весь світ про це, коли знаєш, що слова зайві!

Ви можете бути абсолютно різними, або навпаки, але кохати один одного.

Любит тот горячо, кто ревнует!

Любит тот горячо, кто молчит!

А не тот, кто безумно целует,

И слова я люблю говорит!

Кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов’язки! Кохання – це прекрасно! Кохання – це вір, довіра, це життя! Кохати – це значить розуміти, підтримувати, допомагати, це значить безкорисливо любити!

Кохання – це отрута: коли в твій організм потрапляє хоч крапля, ти або помираєш ( у разі нерозділеного кохання), або знаходиш протиотруту і живеш як востаннє, але вже не один!

Кохання – це безодня: падаючи вниз, не знаєш що буде далі…

Кохання – це горілка: спочатку гріє, а потім зводить з розуму…

Легенда про кохання!

Татка — Thu, 04 Jun 2009 17:23:16 GMT

Кажуть, що одного разу в одному місці на землі зібрались разом усі людські почуття і якості.

Коли НУДЬГА вже втретє позіхнула, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: А давайте зіграємо в хованки!

ІНТРИГА нахмурила брови: Хованки? А що це за гра така?, і БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що одне з них, наприклад воно, розпочинає: закриває очі і рахує до мільйона, а в цей час інші ховаються. Той, кого знайдуть останнім, шукатиме наступного разу і т.д. ЕНТУЗІАЗМ затанцював з ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так скакала, що вмовила СУМНІВ, а ось АПАТІЯ, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилась брати участь у грі. ПРАВДА не захотіла ховатись, бо її в кінці кінців завжди знаходять, ГОРДІСТЬ сказала, що це дурна гра (її крім себе ніщо більше не цікавило), БОЯГУЗТВО дуже не хотіло ризикувати.

-Раз, два, три, - почало БОЖЕВІЛЛЯ. Першою сховалась ЛІНЬ, вона залізла за найближчий камінь на дорозі, ВІРА піднялась на небо, а ЗАЗДРІСТЬ сховалась в тіні ТРІУМФУ, який власними силами зміг вилізти на верхівку найвищого дерева. БЛАГОРОДНІСТЬ дуже довго не могла сховатись так я к кожне місце могло виявитись ідеальним для її друзів: Кришталево чисте озеро? Для КРАСИ. Дупло дерева? Так це для СТРАХУ. Крильце метелика? Для ШАЛЕНСТВА. Подих вітру? Це ж для СВОБОДИ! Отже, воно замаскувалось в промінчику сонця. ЕГОЇЗМ знайшов для себе тепле і затишне місце, БРЕХНЯ сховалась на дні океану (а насправді вона заховалась в райдузі), а ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ причаїлись в горловині вулкану. ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ навіть не пам*ятала де вона заховалась, але це не важливо.

Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999, КОХАННЯ все ще шукало,

де б заховатись, але всі місця вже були зайняті. Але раптом воно побачило кущик троянд і вирішило заховатись

серед його квітів.

-Мільйон,- сказало БОЖЕВІЛЛЯ і почало пошуки.

Першою ж воно звичайно знайшло ЛІНЬ. Потім почула як ВІРА сперечається з Богом, а про ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ воно взнало по тому, як дрижить вулкан, потім БОЖЕВІЛЛЯ побачило ЗАЗДРІСТЬ і здогадалось де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ навіть не треба було шукати, тому що місцем де він заховався був вулик бджіл, що вирішили вигнати звідти непрошеного гостя. В пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло напитись до потічка і побачило КРАСУ. СУМНІВ воно побачило біля плоту (він вирішував з якого ж боку йому заховатись).

І ось всі були знайдені: ТАЛАНТ - в свіжі і соковитій траві, ЖУРБА - в темні печері, БРЕХНЯ - в райдузі (якщо чесно то вона ховалась на дні океану).

Ось тільки КОХАННЯ не могли знайти. БОЖЕВІЛЛЯ шукало за кожним деревом, в кожному потічку, на верхівці кожної гори, і нарешті воно вирішило подивитись в рожевих кущах, і коли розсунуло гілля почуло крик. Гострі шипи троянд поранили КОХАННЮ очі. БОЖЕВІЛЛЯ не знало що робити, почало вибачатись, плакало, просило вибачення і щоб спокутувати свою вину пообіцяло стати провідником КОХАННЯ. І ось з тих пір, коли вперше на землі грали в хованки... КОХАННЯ сліпе і БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку